У тишу одягнувся синій вечір

У  тишу  одягнувся  синій  вечір,
Закутав  ліс  і  воду,  і  лозу,
Вмостився  на  могутні  дуба  плечі
Й  дививсь,  як  річка  дихала  внизу.

Він  жадно  пив  сріблясто-сонну  тишу,
Аж  поки  розірвав  її  цвіркун,
Я  ж  споглядаю  мовчки,  ледве  дишу,
Пірнувши  в  казку  чарівну  таку.

Нарешті  нічка  тишу  вечорову
Розіп’яла  над  свіжістю  дібров,
Ось  місяць  виплив  повний,  жовтобровий,
Щоб  шлях  до  ранку  зоряний  збороть.

А  коли  ранок  скине  срібні  роси
У  трави  прибережні,  де  вода,
Заб’є  карась  хвостом    у  верболозі…
І  сонця  край  те  буде  споглядать.
16.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797498
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.06.2018
автор: Ганна Верес