Цей дощ затягнувся надовго.
Від тебе немає листів.
У серці - то біль, то тривога,
то дальне відлуння громів.
Ще й спогадів гостра плеяда,
уколе то тут, то десь там.
Неправда, ти чуєш, неправда,
що вже не побачитись нам!
Що день догорає назавжди
проз яблуньки листя густе.
Назавтра іще дощопади,
та вже з понеділка - не те.
Там райдуга, сонце, як диво,
в пелюшечках ранніх надій.
І я, до безмежжя щаслива,
купаюсь в любові твоїй...
І хай ці думки - тільки мрія.
Ще й хмара нова вироста.
Проз дощ затяжний бовванію,
чекаю листа...
28.06.18 р.
© Леся Геник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: Леся Геник