Коли мені стане байдуже,
є у любові й таке ремесло:
все пам’ятати й нагадувати,
що було і що не було.
Роль отака – пригадувати
все, що здійснилось, чи ні,
у будь-які повертатися,
про них співати пісні.
Доля така – розрадити
та мрії чужії здійснить,
а може то були не наміри,
а тільки життя мила мить.
Розчарування, плани, мрії,
бажань і сподівань краса,
все перемеле колесо надії,
на ньому далі повезе життя.
17.06.2018.
Світлина автора.
Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: Светлана Борщ