А літо падало в траву

А  літо  падало  в  траву
Росою-м’ятою,
Купало  ніжну  синяву…
Хмаринки  –  ватою.
Закучерявились  сади,
П’яніють  вишнями,
А  он  –  мережкою  сліди,
Мабуть,  Всевишнього…

Дзвеніла  тиша  навкруги,
Як  зорі  падали,
У  сивім  мареві  луги
Й  долини-впадини.
Осяяв  місяць  наш  поріг
Ще  й…  посміхається…
Здалося,  тишу  він  стеріг
Тим,  що  кохаються…

Тікало  літо  поміж  трав
Назустріч  осені,
Лягло  покосами  з  отав,  
Сміялось  росами  .
То  раптом  падало  в  стерню
Дощами  синіми,
А  ми  злилися  у  сім’ю
Й  були  щасливими.
19.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.06.2018
автор: Ганна Верес