Без квітки вітру важко і летіти
Без неї сила в нього вже не та
Він може знати... він може розуміти
Але вона....
Своєю глибиною душу всю йому заполонила
І корені її кохання — йому у серце йдуть
Що він зробив? Вона лише—но відпові́ла
Й тепер обоє відчувають всю любові суть
Він їй пообіцяв — не сумувати
Але до неї серце проситься й болить
О дивовижна квітко! Як не міркувати
Не мріяти про тебе як?..... Хай Бог навчить...
Стихає вітер, сонце вже сідає
Складає квітка пелюстки свої
Вона у царстві квітів, він в небі все ширяє
Він розуміє це, та всеж кохає він її !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Witer