Щоб в душу не вповзли, ніби змія,
Диявольскі думки і почуття,
Нам смертного зректися треба "я"
Щоб дав Христос Дар вічного життя!
Бо наше "я"- пихате, грішне, смертне,
Само собі до пекла шлях обрало,
І день, і ніч прямує в нього вперто,
Закон Творця відкинувши зухвало.
Любити Бога, хто життя створив,
І тих, кому життя Він дарував,
Христа, Хто за гріх смертний заплатив,
Хто душі від геєни врятував!
Ціна, що сплачена за душі грішні,
Як цінністю душі нас не вражає,
Це означає: за Христом Безгрішним
Вона сама іти до раю не бажає...
####################
Хотя душу свою сами счастья лишаем
Интернет, телефон, телевизор, работа,
Разговоры про деньги или про кого-то,
Про мечты — про Париж, Mercedes, бриллианты,
Шкаф-купе, сапоги, дом у моря, импланты,
О проблемах — с семьёю, с начальством, и властью,
В общем речь об одном: о душе, что несчастна.
Хотя душу свою сами счастья лишаем,
Коль беспечно Законы Творца нарушаем,
Коль закон «возлюби» ею не признаётся,
Ей счастливой не быть под Луной и под Солнцем,
Счастьем душу Христос не сумеет наполнить,
Коль желания нет Его волю исполнить!
У Него чтоб учились любить добровольно:
И Творца и творение - вот Его воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Ведомая любовью