Скрапує росами сонячний швидко день,
Сутінки теплі дбайливо вкривають місто.
Місяць розтрушує зоряний пил з кишень,
Небо зірками ниже собі намисто.
Котиться час степами у синю даль.
Губиться в травах років розхристана нитка.
Пройдених днів вернісаж за густу вуаль
Роєм натомлених ос ховається швидко.
Тонша і тонша стежина юнацьких літ,
В порохі розчарувань вже ледь – ледь бовавніє.
А на плечах вантаж пережитих бід,
Крихітним вогником манить вперед надія…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Наталка Долинська