[b]Повернутись з безлюдних площ,
Хоч вертатися вже не варто.
Стиха ллється за комір дощ -
На руках тільки бита карта.
Ну то й що, коли ти вже спиш,
І нічна заступила варта.
Ну то й що, коли ти мовчиш,
Значить, слів нам обом забракло.
Значить ми опинились між
Першим променем і останнім.
І ціна всім зусиллям гріш -
Все спочатку - іще до смеркання.
І коли майже збився з ніг,
Згасла обрію синя ватра.
Зрозуміти, що ти не встиг,
І вертатись було не варто.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797096
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2018
автор: Стах Розсоха