Я вірю, то не останній вечір,
Коли зникають материки
І океани ховають плечі,
А з ними наше солоке "ми".
Я вірю, то не останні ноти.
Із пісні лине аромат грози.
Ми відчували гучні акорди
І ніжно-тихе соло весни.
Ця пауза стала тепер гучніша.
Натягнуті струни, щоб грати,
Але присутність твоя тихіша,
Тихіше тебе відчувати...
Обійми досі живуть на шкірі,
У стрічках памяті твої жарти.
Лоскочуть спогадів душу хвилі.
Збираю з пазлів дорожні карти.
Шукаю досі зустріч щасливу
І проживаю тебе щоразу.
Вдихаю в спогади нову силу,
У кожну думку, цілунок, фразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2018
автор: Галина Кудринська