ОСИРОТІЛА ДУША

Мовчить  поезія  і  я  притих,
Десь  ділась  Муза,  що  дивилась  в  очі.
Не  стало  рим  ні  рідних,  ні  простих,
Лиш  в  голові  літає  потороча…

Наче  не  сплю,  а  пишеться  не  так,
Не  родить  поле,  бо  зерно  не  свіже,
Прошу  слова,  неначе  я  жебрак,
Та  кожна  рима  мені  вухо  ріже.  

Повідвертались  всі,  хто  поруч  був,
А  Муза  на  Пегасі  полетіла.
Всі  надбання  неначе  вітер  здув,
Душа    моя  немов  осиротіла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796858
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Віталій Назарук