Доле, перестань уже створювати ці злі жарти,
Ти даруєш моменти, потім все розбиватимеш вщент,
Ти даєш козирі, але потім збираєш всі карти,
Забуваєш усе, потім згадуєш, робиш акцент.
Просто хочу вже спокою, більш не потрібно нічого,
А тональність мінорна і супровід дивних завій,
Що просила, те прошу і далі проситиму того,
Ти теж жінка, прошу, ти мене все таки зрозумій.
Серед дивних планет лиш одну я хапатиму зірку,
Серце вперто віщує, що ця не чужа, а моя,
Попри їжу солодку в душі досі пусто і гірко,
Може, просто плисти лиш туди, де несе течія?
За моменти я дякую ради цього варто жити,
Дякую за приховану посмішку в карих очах,
Я тепер лише іграшка, більше ми навіть не квити,
В серце терням уп'явся оцей непотрібний страх.
Треба просто радіти життю і збирати моменти,
Жоден бо не повернеться більше до мене назад,
Доля ж потім розіб'є усе на дрібненькі фрагменти,
У душі знов залишить гіркий смак ненависних зрад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796567
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2018
автор: Кароліна Дар