Уже на протязі років
Сміється наді мною доля…
Певно ніхто з чоловіків
Так не шукав її у болю...
А я іду на парусах,
Де цвіт калиновий сміється
І знову серце часто б’ється,
Хмарки летять у небесах.
Хоч я, здається вже знайшов,
Та долю знову засміялась,
Вона, як я не закохалась,
Я повернувся і пішов…
Одна і та ж вже кілька раз,
До себе тягне, як магнітом,
Тоді і світ здається світом,
Та певно не прийшов ще час…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Віталій Назарук