Я - українець і тому,
Для мене найдорожча - воля,
В часи, як чую я сурму,
Завжди готовий йти до бою.
Я марно шаблю не туплю,
Сухим завжди тримаю порох.
Образ ворожих не стерплю,
Готовий в бій, як суне ворог.
Бо Україна – це мій дім,
Могили тут, тут діти й внуки.
Коли вогонь у домі й дим,
До горла ворог суне руки,
То не дозволено мені
Стояти в стороні від бою,
Усе святе на цій землі,
Прикрию завжди я собою.
Поки онуки ще малі,
Нехай мене згадають діти…
За мої вчинки на землі,
Не мають права червоніти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796360
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: Віталій Назарук