Розхристана

Розхристана,  у  розпачі,  розп’ята
На  тілі  літ,  на  тлі  гріхів  душа
Все  мусить  пробачать  та  обирати
Тернистий  шлях,  що  вічністю  втіша.    

Та  надягати  нові  обладунки,  
Потрапивши  в  життєвий  маскарад,
Де  зустрічати  інших  поцілунком:
«Я  дуже,  надзвичайно,  Маско,  рад!»

І  з  вірою,  з  надією  чекати,
Коли  скінчиться  цей  нестерпний  бал.
Та  обирати,  вкотре  обирати
Любов  як  вдих  останній  поміж  зал.

2010

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796321
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2018
автор: Таня Квашенко