Літо крила розпрямляє і до себе кличе нас,
В полі жайворон літає у ранковий тихий час.
Зацвіли волошки сині і червоні маки,
Цю красу, що в Україні ні з чим не зрівняти.
Сонце грає у заграві, ріки десь спішать у даль,
Очерети у заплаві, а туман сховав печаль.
Водоспад шепоче казку, співають трембіти,
Принесло любов і ласку до нас тепле літо.
Береги розлогі вкриті травами шовковими,
Стоять сосни гордовиті, луна лине горами.
Підіймається у небо і ляга на хмари,
Вітер гонить їх далеко, мов вівчар отари.
Україно! Нене рідна, вся моя любов в тобі,
Ніжна ти така і плідна і смілива в боротьбі.
Хай гартує нас родина, українське слово,
Щира пісня солов'їна залунає знову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796310
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.06.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)