У цім божевільному світі
Ховаюсь у затінок мрій...
А совість бунтує і пнеться:
Не можеш ховатись! Не смій!
Хребет тобі дано тримати
Твій хрест і твій світ навкруги.
Сумління не може мовчати,
Як рвуть на шматки вороги
Не можна віддати країну-
Не воля Господня на те,
Щоб внукам лишити руїну,
Під ноги поклавши святе
Тримай свій хребет, своє слово,
Тавруй все вороже, й гниле,
Не плескай в долоні чужому,
Бо все, що найкраще - твоє!
Дай руку свою, побратиме,
А другу - подай комусь,-
Так єдність жива ростиме...
Молюся... молюся... молюсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796151
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова