За кожне слово стискаєш пальці, цілуєш в губи,
Ранкове сонце своїм промінням лоскоче плечі.
І ми не знаєм, що з нашим світом надалі буде...
Готуєм каву, гуляєм в парку, збираєм речі..
Усе так дивно і так банально. Живем сьогодні.
Немає діла до всього світу. Війна війною.
Хвилюють серце лиш твої очі, такі холодні..
Холодні руки, холодний погляд - холодна зброя.
Мене рятують від тих реалій лиш сновидіння,
Де ти так ніжно стискаєш пальці, цілуєш в губи.
І тепле сонце лоскоче плечі своїм промінням,
І ти невпинно мені шепочеш, що дуже любиш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Svetok