Для нас шуміли крони свою пісню,
Дзвенів трамвай і дощик хлюпотів.
І вітер твою блузку білосніжну
Тріпав, з тобою гратися хотів.
Любов'ю і жіночою красою
Не балує військовий гарнізон,
А ти прийшла, змінила все собою,
Ввірвавшись несподівано, як сон.
Ми вдвох ішли по стежці і дорозі,
І в скверику сиділи допізна,
А потім нас, піднятих по тривозі,
З своїх частин виводила війна.
Я тільки пригадав, як біля гаю -
Коли із боксу повз на холостих -
Чекав твій погляд - може запитаю,
А я забув, не зміг, або не встиг.
Я все вдивлявсь, ведучи у колоні,
Я знав і зрозумів лише один -
Впізнала ти, уже за гарнізоном,
Знайшла мою між сотнею машин.
Я лиш кивнув - сікла, летіла в очі
Піднята попередньою земля.
І навіть танк послухав неохоче
Потягнутого вліво важеля.
Ще мить - і заховав тебе із виду
Завісою піднятий ззаду пил.
І дизель консервований розкидав
По білій блузці крапельки мастил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795940
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.06.2018
автор: Леонід Луговий