Чайка ( ДАКТИЛЬ)


Чути  так  чаєчки  жалісний  голос
В  цім  очеретом  зарослім  ставку
І  осока  відпустила  свій  колос,
Зілля  коріння  росте  із  піску.

Вранці  з  туманом  розносяться  крики,
Аж  до  лиману  ці  звуки  несе.
Хоч  і  пташина  оця  -  невелика,
Але  кричить,  що  за  душу  бере..

Чаєчка  вранці  летить  над  водою,
В'ється,  на  хвилі  усе  припада.
-  Чом  же  кричиш,  поділися  бідою,
Чи  чаєнятко  з  гнізда  випада?

Може  зосталася  вже  сиротою:
Діток  поглинула  хвиля  швидка?
Лиш  осока  здійнялась  над  водою,
Вітер  її  колихає  злегка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Ольга Калина