Я не жила без тебе,
Тільки так ходила по світу.
Навіщо дивитись в небо?
Просто сіяла в землю квіти.
Коли твої руки замкнули коло -
Виросли крила.
Шепотіло все голосом ніжним:
Кохана, мила...
Пила вуст безмежну жагу.
Так злетіла високо...
Знала, - підеш, і буду знов
Сумна й одинока.
Не спинила. Навіщо?
Пізнала ж радість польоту.
Відлітала своє.
Крила стали колючками з дроту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Поцілована Сонцем