Несу на суд , а може, на осуддя
Своїх дітей, що просяться у світ.
Усмішки смак, приліплений на людях...
Чи думки щирої закоханий політ?
А може, в сон приходить моє слово,
Що тепло прилягло так до душі,
Чи промінь йде від точеного слова...
Вони ж-бо діти, хоч вони й вірші
Несу на суд, а може, й на осуддя
Дітей своїх, що просяться в серця.
Не зазіхаю на монтовані погруддя,-
В жалі вдягнула муза щось моя..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795531
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.06.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова