Стоїть старенька мати коло хати,
На призьбі в мами киця муркотить.
Хай сняться їй від Бога серенади,
У двір до бабці правнучка біжить.
За нею ще і ще… до бабці гості,
Сини прийшли ти ж бачиш угорі.
Зійди до них мій брате з Високості,
Твоє насіння в матері в дворі.
Все віддала б щоби зайшов нежданно,
Лише тебе немає… матері ж болить.
Встань, подивися любий ї коханий,
Коли б тебе їй в Бога відмолить.
Болить в серденьку… на очах туманом,
Для правнучат тримає маму світ.
Недолюбив синок пішов до Бога рано,
Та лишив він… на цьому світі слід.
Обсіли липку бджілки волохаті,
Так, як колись копошаться в меду.
Як грім сини, як ті дуби крислаті,
Як мальви дітки в бабинім саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2018
автор: Андрій Л.