[i]вождям[/i]
загадай мені принести
землю в пригорщі розбрат-грушу
все я лестив тобі
мостив
будував мости
бог їх зрушив
//
загадав собі сам що сяятиму
хоч і змалку звір
яскравіше зір
буду більшим од неба простором
буду більшим якщо промовлятиму
ліхтарем не словом а ліхтарем
назбираю зі світла гарем
одружусь із люстрою й телевізором із прожектором
або з фосфором
назбираю з усіх околиць
світла й стану для нього титрами
з вікон фар магазинних вивісок
а натрусить із неба висівок
тільки дужче Йому світитиме
скільки б я не збирав
справа від теки справ
чи на голові наче Він шахтар
у Нього знаходився цей ліхтар
вмикає помалу
й мого замало
збираю постріли як зерно
збираю мов ягоди іскри
вогні і вибухи - вітре повій-но
вінок терновий світлий вінок
тому для більшого блиску
розпалюю цілі війни
більше вогню
в отару згоню
хай палає на сонці своєю вовною кучерявою
серце згною розум згною
і з тою тваринною
жагою водити зграю
і з тою людською стягнути на землю рай
зрізати неба окрайок
і сам згораю
і сам згораю
(2016)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795403
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.06.2018
автор: Голоси