А ця пустеля зовсім не пустеля,
Лиш зовні пече сонце без води.
Бо під піском стомилися тунелі
Від суму, страху, туги і журби.
Заснув солодким сном душі Везувій,
Сховавши свою сутність під піском
І віддалився Всесвітом Меркурій
Для стомлених очей, що під вікном
Шукають у зірках свою надію,
Шукають у піснях свою любов,
Шукають та знаходять свою мрію,
Але втрачають в пошуках всю кров.
І трепетно, і біль все розриває.
Пече без тебе сонце у раю.
Коли і серце ноти забуває
Згораю я і на очах паду.
Паду, любов летить із журавлями,
І спогади у вічність утекли.
В пустелі річка не тече пісками,
А всі дощі потішили й втекли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2018
автор: Галина Кудринська