Цей світ ніби без мене.
Але ж я в ньому є!
І вірити в щастя треба,
Скільки сили в грудях стає.
Стільки, як неба святе безмежжя,
Як зір золотих фата.
Ти до рани - необережно.
Я ж грішниця, не свята.
А вірити треба! Нікому
Серця свого не віддам.
Розпну на розпутті - шматуйте!
Кровить таки давній злам.
Не клич. Не дзвони. Не снися.
Любові вогонь заллю
Слізьми. Де стоїш - зупинися!
Молю! Молю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2018
автор: Поцілована Сонцем