Знову вітер розхоробрився і роздмухався.
Звичним рухом все додолу гне.
Я лежав тихенько і не рухався
Чую за вікном єство моє.
Круг домівки облетить і знову
Свою пісню вітряну співає,
А мені б до вітру додати грому,
Бо чомусь басів не вистачає.
Мов шуліка швидко атакує,
Крила розправляє над простором.
Враз затих,та раптом знов хвилює,
Рідне степове, безмежне море.
Відкрию двері і піду в вітер.
На повні груди волі вдихну.
Буду сміятись,кричати, радіти.
Вітер візьми мене в свою сім’ю.
Настане час мене в дорогу
Візьмуть на крила журавлі.
Я понесу вірші до Бога,
Вітер залишу на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2018
автор: Не Тарас