Троє друзів розмовляли
(Всі недавно оженились,
Від весіль, і як гуляли -
Гарні спогади лишились).
-Моя Зоя, - Олег каже,-
Не дружина - просто мрія:
І на кухні, і у ліжку
До пуття зробить все вміє.
Усіх хлопців пригортала
(Не важливо, де навчалась),
Зате все опанувала
І тепер мені дісталась!
Тут Петро вступив в розмову:
-А я мріяв, щоб дружина
Розуміла мою мову
Й народила мені сина.
Мені з Олечкою, хлопці,
Пощастило, як нікому:
Розродилася нормально,
Вчора вже забрав додому.
Хоч знайомі ми півроку
(Люди кажуть, що це мало)
Достроково мені двійню
Олечка подарувала!
Прийшла черга до Миколи,
Який хоче похвалитись,
(Хоч казав, що він ніколи
Не наважиться женитись):
-Щодо вибору дружини
В мене була своя мірка:
Серед інших виділялась
Молода штангістка Вірка.
Еталон краси у мене –
Це моя нова машина,
Вибирав, щоб була схожа
З «Нивою» моя дружина.
Мало жерла, була скромна,
З виду щоб була красива,
Обережна, економна,
І щоб мала кінські сили!
Щоб усе тут розказати -
Не вкладешся у хвилинку,
То ж продовжили розмову
Наші хлопці вже у шинку.
За своїх дружин хороших
(Щоб не влізла тут коханка),
Пропили у шинку гроші
Й розійшлися перед ранком!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795200
Рубрика: Гумореска
дата надходження 11.06.2018
автор: Катерина Собова