Блукають світом зачаровані сновиди,
Таке собі без вигинів життя,
Спостерігаючи добра і зла кориди,
Не відчувають за сонливість каяття …
Обрали найпростіше - і не дні, й не ночі,
І радощі, й страждання лиш на певний зріст.
Рівнина ця псує, але не ріже очі,
Такий собі на совість і сміливість піст …
Бо Інше – це не зона для комфорту.
Застило все, немов у паузі життя.
Щось дивне там тече через аорту -
Вже не червоне - якесь інше відчуття …
Чи десь пробудиться ще український Данко?
А може це стосується не нас?
У людства не було давно світанку,
В безглуздя перетворюється час …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2018
автор: Дружня рука