ЛЮБІ МОЇ ДІТИ

Любіі  мої  діти,  тяжко  самотіти,
По  щоці  щоденно  котиться  сльоза,
Чую  ваші  кроки,    світ  такий  широкий,
Не  ведуть  до  хати,бо  у  вас  своя!

Чи  немає  місця,  чи  мале    обійсця?
Ні,  землі  багато,  паростки  ростуть!
Старе  не  прийметься,    з  роду  так  ведеться,
Що  достигле  збіжжя  із  поля  несуть?  

Зеленіє  жито,  у  розгарі  літо,
Ще  прийдуть  у  поле  й  до  вас  косарі  ,
Стане  пусто  в  полі,  однакові  долі,
Колись  і  ви  ,діти,  станете  старі!

Хоч  і  розумію,  про  минуле  мрію,
Як  колись  збиралась  за  столом  сім’я,
Як  світились  очі,  радісні  діточі,
Як  разом  співали  ,  аж  зійшла    зоря!  

Двері  відчиняю,  з  любов’ю    чекаю,
Не  баріться  діти,  моє  серце  жде,
Бо  роки  втікають,  назад  не  вертають,
 Прийде  час  і  в  хаті    пустка  зацвіте!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794924
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2018
автор: горлиця