Величний всесвіт нам Всевишнього являє
Пейзажі, краєвиди неповторної краси
Та роздуми про це —благоговінням наповня́ють
Але ще більшую красу несеш у со́бі — ти
Дарує но́вий день —схід сонця й райдужні картини
Краса торкається куточків всіх душі
Туман, роса, заквітчані долини
Але найбільше кольорів— в тобі
Річки́, озера і моря — їх глибина вражає
Несуть потік бурхливої води
Безкрає синє небо, мов скатертина візерунком простягає
Захоплює, дивує— та більш захоплюєш та надихаєш ти
Летять вірші ́ й пісні ́, і вміють душу розривати
Й глибокий зміст можуть слова нести
Та тво́ю глибину —ніяк не прирівняти
Безмежність неосяжна є в тобі
Торкнувся серця тво́го випадково я рукою
Та народились вдячності вірші'
Ти ж —обпалила так, що я не знатиму покою
Й повік лунатимуть твої пісні
Я полюбив тебе́, о квітко дивовижна
Й в думках підніс до висоти
Я думав —дарував слова пекучі й ніжні
Але в сто крат віддала більше ти
Моя любов, на жаль —недосконала
Прине́сти може біль і смуток теж
Що можу дати я тобі? Насправді — мало
Але твоя любов —не знає меж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2018
автор: Witer