Зупинися. Почуй дзвінку тишу,
Ніжну тишу почуй в мені.
Я для тебе залишу
Все, все, все. І життя в метушні.
Я до тебе прилину,
Тільки кріпко мене тримай.
А гіркого полину
Ти у чай мені не наливай…
Розпусти мої коси. Лиш поволі,
Хай прядка впаде.
На пшеничному полі
Десь нас вітер у мрії несе.
Обійми мене міцно,
Щоб відчула – все буде лиш так.
Потім каліграфічно
На руці намалюй мені знак.
І потроху напийся
Лиш для тебе живої краси.
На хвилинки відкрийся
В ніжних краплях своєї роси.
Загубилося щастя.
Десь в пшениці воно проросте.
Хтось навіки прощався,
А комусь почуття – то святе…
Зупинися. Послухай.
І відчуй ніжну тишу в мені.
Наче вітром подмухай
І казки шепочи неземні.
Я для тебе залишу
Усі справи, життя метушню.
Ти почуй в мені тишу,
Дзвінку тишу почуй ти мою…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко