Я ПІДУ У ЗАПАШНІ ТРАВИ ВИСОКІ
Я піду у поля запашні трави високі
де колосяться колоски із пшениць
а в них цвітуть волошки сині синьоокі
і дарують щастя для сизокрилих птиць.
Із далеких доріг, за гаєм сяду і відпочину,
де дзвенить струмочок цілюще джерело...
від жаги, нап'юсь водиці і гляну на калину
обніму, матінку землю -пташиним крилом.
На березі Дністра вдихну у пахощі весни...
послухаю, чарівні мелодії струни водограю,
як на скрипці явір виграє пісню для верби-
і погляну ,як течуть бистрі води у божім раю.
Розмахну, крило полину у вишневий садочок
де гудуть бджоли а ніжне суцвіття наливає плід,
назбираю, польові квіти і сплету на коси віночок
пташкою , заспіваю мамі подарую цей білий світ.
А рідна матуся раненько мій голос почує...
розпахне відкриє віконечко вийде до мене ,
я благословлю, на многії літа її звінчую...
витру сльозу ,зацілую руки нахилю їй небо.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2018
автор: Чайківчанка