ДОНІ

Віддріботіло  ніжками  дитинство.
Відтріпотіло  бантиком  між  кіс...
Пух  тополиний  влігся  поміж  листя
Межи  весни  і  літечка  коліс

Десь  синоока  донечка  взялася
В  сповитку  літечка,  у  другий  його  день...
Хурделиця  з  акації  знялася
І  цвіт  конвалії  видзвонював  пісень

Гуляла  звабливо  каштанова  пороша
І  день,  як  перла,  на  долоні  вигравав
Кричало  світові  дівча  моє  хороше
І  літній  вітер  люлечку  гойдав

Лягає  спати  літня,  тепла  днина.
Колише  доня  первістка  свого
Знов  голосить  дитинство  її  сина
І  усміхається  в  відчинене  вікно

Яка  незрима,  дивно-добра  сила
Несе  любов  у  далечі  доріг,
Коли  годує  мама  доньку-сина
І  молить  в  Бога  найсильніший  оберіг

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794650
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.06.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова