Ще тільки ніч узяла курс на ранок,
Ще тільки ледь народжувався день,
Старенька мати вийшла вже на ґанок,
З далечини виглядує дітей ...
А в них життя в щоденнім круговерті:
Робота, дім і повен міх проблем,
Лиш зрідка вістку шлють їй у конверті
І знов летять у вирій журавлем ...
А мати жде від ранку до смеркання,
Щоб притулити міцно до грудей.
У неї лиш одне палке бажання ...
Хоч день провести між своїх дітей.
Вона для них городець посадила,
Дарма, що кажуть: "Купим все самі",
Добра, любові в Господа молила,
Легких доріг у їхньому житті.
Уже і день бере свій курс на вечір,
Вже починає прокидатись ніч,
Пішла додому, опустивши плечі,
Сама з собою знову віч-на-віч ...
Приїдьте ж, діти, вас чекає мати!
Ще пригорніться до її плеча!
Бо час не жде й ніколи вам не взнати,
Коли згорить життя її свіча...
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794575
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2018
автор: Зоряна Кіндратишин