Тікають дні

Тікають  дні  усміхнено-веселі,
Й  зодягнені  у  мамину  печаль,
Обійняла  вона  міста  і  села,
Й  стікає  воском  синова  свіча.

Засіяв  смуток  материнські  очі:
Чи  вернеться  живим  синок  назад…
Й  летять  у  безвість  дні  її  і  ночі,
І  кропить  зморшку  мамина  сльоза.

Душі  ріка  поглибшала  від  болю,
Стікає  вниз  краплинками  життя…
Чому  таку  земля  ця  має  долю?
Чи  ж  допоможе  щире  каяття?

Допоки  біль  цей  матерям  терпіти,
У  чім  синів  і  донечок  вина?
Допоки  будуть  гинуть  наші  діти
Й  кому  потрібна  ось  така  війна?

Минають  дні  усміхнено-веселі
Й  закутані  в  тривоги  чорні  дні…
Думки  важкі  щомиті  каруселять:
Чи  довго  бути  ще  оцій  війні?
1.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794407
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.06.2018
автор: Ганна Верес