Серед степу, серед степу
Кам’яна могила
Чуєш, брате брех вертепу
Вже мовчать не сила.
Заганяють всіх до хліву
Укладають в стоси.
Підіймаються з могили
Списи гострі и коси.
Чуєш брате, кров блакитну
Та кістки збіліли
Нашиваємо на свитку
Волю чорно-білу.
Гей Яремо, Залізняче,
Гонта та Богдане!
Чуєш, панство ще не плаче
Та не гоє рани.
Може час його на палю
Та мовчать допоки.
Не зібралися у гаю
Де мовчать сороки.
Та шепоче вітер в полі
Забираймось браття.
Зашуміли десь тополі
Та горить багаття.
Може кров та не блакитна
Та кістки не білі.
Тільки пика дуже ситна
Совість заніміла.
Тільки бачиш серед ночі
Що вогні рояться.
Гей, заплющать пани очі
Колії гостряться.
Ще злетить та піна з волі
Та зірвуться жили к бою
Та пов’яжемо неволю
Тільки ми, мій брат, з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794364
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.06.2018
автор: Dema