Слалась доленька лабіринтами,
Я ж ішла вперед – не здавалася,
Й хоч шляхи були переритими,
Та моїм життям називалися.
Майоріло воно і веснами,
І осінньою позолотою,
Жита-літечка перевеслами,
Нерозлучне було й з роботою.
Сонце-променем посміхалося,
Десь тремтіло в сльозі, журилося,
І змагалося, і кохалося,
Доки, все-таки, притомилося.
Крутить обід життя ще впевнено,
Скроні снігом ледь припорошені…
Щастя й лиха набравши в пелену,
Йтиму кроками вже коротшими.
31.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794292
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.06.2018
автор: Ганна Верес