Він той, що мені потрібен саме у цю хвилину.
Чіпляюсь за нього,неначе за соломинку життя.
За руку візьме - втрачаюсь в часу земного плині.
Він мій. А як буде далі... Якби на усе знаття.
Погляну у очі - повінь круті береги ламає.
Скорочує час до миті, коли поцілунки п'є.
Мовчить, але я ж бо знаю, у серці його скресає
Холодна зимова крига, бо я тепер в нього є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2018
автор: Поцілована Сонцем