Не плач мамо рідненька, не плач,
У Раю, я давно вже... у Бога.
Лишень мало прожив, ти пробач,
Бо така в мене доленька строга.
Знову друзі ідуть на війну,
У відпустку до мам не приходять.
Чому ж досі ніяк не збагну,
На підмостках ж.ди верховодять.
То не наша... то їхня війна,
Не палають палаци, а хати.
Не позбудемось доки лайна,
Будем ми за їх статки вмирати.
Мою справу брати доведуть,
Жаль без мене за тим, я ревную.
Світло Ангели крильми несуть,
За одним, що не з ними жалкую.
На оновлену Русь... вже прийду,
Де не буде жалоби утрати.
Де цвістиме черемха в меду,
І не буде вже плакати мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2018
автор: Андрій Л.