Коментар на поезію Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
Завмерла ніч, спинився плин життя,
Застиг в німім чеканні часопростір,
В чеканні... Сміху? Сліз? Чи каяття?
Чи... Як живе пораниться об гостре?
Бентежна мить, коли бринить струна
До меж межі натягнутого нерву,
До крові з губ... Чи фраза ще одна
Його життя не перетворить в мерву*?
Що відповість?.. Чи спалить білий цвіт,
Що ледве-ледве позбиравсь в бутони,
Ще не розкривсь, не пахнув, не розквіт?
Тим ніжно-білим? Хоч би не червоним...
Він так хотів... Він подумки молив,
Готовий душу однести в Геєнну,
Щоб зупинити той... Чужий порив:
"Спинись, прошу, залиш себе... Для мене..."
Вона почула. Чи то просто збіг?
Чи то почули разом пекло й небо?
Дали любов. І, хоч вона - не гріх,
Та якось... Чуда не бува без треби**...
***
Вдихав Її, надихатись не міг,
Й біліли зорі квітами жасмину,
Вона - його, як певорідний гріх -
Від першоподиху - до смерті, до загину.
Мерва - відходи плавлення бджолиний стільників, тут - у значенні сміття.
Треба - жертвоприношення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2018
автор: Котигорошко