Безсоння. Сюжети приходять самі, без запрошень, відштовхують сон кудись далеко і надовго.
Ця історія завжди хвилювала мою, нині покійну, маму. Історія її двоюрідного брата. Це – був невеличкий чоловічок, вдався за зростом до свого батька. Іван мав дружину і маленьку Ганнусю. Моя мати працювала в лікарні медичною сестрою. Вона не була подругою його дружині, але вони були в гарних стосунках Якось Валентина прийшла до моєї мами на пораду. Вона сказала мамі страшну річ. Мовляв: "Мама змушує віддати дитину чоловікові, а самій іти в місто". Каже що та собі там ще знайде лейтенанта. Моя мама навіть не знала що їй на це відповісти. Як це віддати дитину? Чому? Кому? Жили, як усі люди. В повоєнні роки нікому не було солодко. В селі дійсно вимотувала важка праця. Але ж як віддати?
Чи то стара не давала спокою, чи то вже молода налаштувалася на таку думку – одного дня вона приносить цю дитинку до лікарні. Дівчинці тоді було вісім місяців. Просить лікарів оглянути дитину. Дівчинка була чистенька, гарненька і, як виявилось – здорова. Потім жінка комусь сказала, щоб пішов за Іваном. Іван якраз був в центрі, неподалік крамниці. Прийшов зразу ж – жінка кличе. Валентина зібрала людей: «Дивіться, я йому віддаю дитину здорову і назавжди». Люди просто обімліли від шоку. Іван можливо вже щось колись чув на цю тему. Невідомо. Зняв з себе верхню одежину, прикрив нею дитину і поніс додому. Дитина ще тягнула до неї рученята, але це була її остання зустріч з мамою.
Дядько мав ще пристарілих батьків, приніс їм Ганнусю і всі разом почали опікуватися дитиною. Дівчинка підростала, всі розуміли, що дитині потрібна мама. Мама-зозуля ніколи не передумала виправити ситуацію, дядькові вона ніяк не виходила ні з голови, ні з серця, але він одружився з жінкою з сусіднього серця.Це була ще одна Ганна в домі. Жінка була трохи вища від чоловіка. Але вона була дуже доброю людиною, прихильною до його дитини. Дівчинка називала її мамою. Згодом з’явилися спільні діти. Ганна ніколи їх не розділяла.
Валентина в місто не виїхала, лейтенанта не знайшла. Згодом вийшла заміж за конюха. Цей дуже програвав Іванові. На зріст був такий самий невеличкий. Іван був гарніший, грав на скрипці, добре знав математику і був майстром на усі руки. Згодом він збудував гарну хату своїми руками, від фундаменту, до даху.
Працювали важко, на колгоспних роботах. Ганні довелось працювати в
одній ланці з Валентиною. Ніколи про дитину не говорили. Коли молодша Ганнуся виросла, доля її закинула в місто Херсон. Вона вийшла там заміж, народила дівчинку і хлопчика. Має доброго чоловіка. Той її вмовив спробувати познайомитися зі справжньою мамою. Мама відмовилася навідріз. Навіть сказала, що їй цей цирк не потрібний. Від другого шлюбу мала сина. Що цікаво, що він дружив із меншим сином дядька Івана. На жаль, вони потім при різних обставинах обидва загинули.
Мама Ганна у воєнний час була на примусових роботах у Німеччині. Коли одержала компенсацію – поділили усіх дітей, Ганнусю не забула. Так як усім вділила. Дядько на старість любив випити. До самої смерті мав агресію до цієї святої жінки і мав сум за зрадженим коханням. Схоже, що Валентина залишилась в його серці і заважала йому жити.
Дядько був майстром з виготовлення будинків на той світ.Будував їх багатьом людям. Не стало і його. Валентина стала вчащати до церкви. Не знаю, що це було. Чи було покаяння взагалі? Вона більше нікому не була мамою. В місті мала дві онучки, вони її провідували, допомагали їй. Але покинула цей світ у самотині. Доля ж з Ганною обійшлася не справедливо. Вона довгий час була лежачою. Найменша дочка щодня після робот приїжджала з міста, вдень поглядала сусідка. Діти достойно провели маму на вічний спокій.
Молодша Ганна так і живе у Херсоні, має гарну родину і власний бізнес. А біль покинутої дитини червоною ниткою пронизав її життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793974
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2018
автор: Шостацька Людмила