Я в минулім житті була піснею:
Люди довго мене співали!
Потім стало в світах затісно нам,
Поспівали та й перестали...
Ще в минулім житті була мальвою:
І цвісти не переставала!
Потім хтось пересіяв сальвії
І у тих я світах пропала...
Я прадавнім житті була свічкою:
Не зайнявшись, умить погасла.
Очі, хтось пов'язавши стрічкою,
До вогню додавав вже масла.
В праминулім житті була хмаркою:
Я із душами розмовляла!
І не мучуся з аватаркою -
Небо всюди позаставляла...
А в одному житті була дзиґою:
Люди довго мене крутили!
Щось і досі ще в серці диґає,
Але люди його втомили...
Я в своєму житті зараз - воїном:
Люди довго мене вбивали!
Були й ті, хто мій біль загоював,
Потім рани знов відкривали.
Я в майбутнім знов стану піснею,
Виливатимусь солов'ями!
І не буде в садах затісно нам,
Док ще осінь у сад - з дарами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793933
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.05.2018
автор: Галина Яцків