Хитнулася назустріч, стиснулось серце,
Поглядом прикипіла до рідного обличчя,
Живий! Коханий! Боже! Бережи його!
В руках у нього автомат,
Бронежилет міцно притиснув груди,
Сувора складка поміж брів лягла.
Палає, знову палає у вогні земля.
Роз’єднують нас милі вогняні,
Ти ж сонечко світи, пестуй його,
Якби то я його пестила, бувалого солдата.
Нині війна обдарувала його клята
Задумою в очах та сивиною не по роках,
Мене ж чеканням. Душу точить черв’як...
Скорбота стелиться межи хрестів,
Дім не один уже осиротів за час біди.
Господи, дай, нам миру! Дай, назавжди!
Любих, дорогих, коханих, збережи!
28.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2018
автор: Валентина Ланевич