А Я ЛЮБЛЮ!

Стихає  серце,  висохли  вже  сльози,
Болить  душа,  та  ліків  не  знайти,
Заходить  сонце,  вічні  йдуть  морози,
Ти  йдеш  у  даль,  вже  губляться  сліди!

О  милий  мій,  не  йди,  тебе  прохаю,
Будь  біля  мене,  на  плече  схились,
Тобі  вже  тяжко,  це  я  бачу,  знаю,
Пройшли  роки,  барвінком  заплелись.

Та  бачиш  ,любий,  він  ще  зеленіє,
Трошки  прив'яне  та  і  знов  цвіте
 Захмариться,  вітрець  дмухне-синіє
І  знову  небо  чисте,  золоте!  

Мені  так  тяжко,  як  мене  шукаєш,
А  я  з  тобою!  Руку  ось  держу.
Думками  ти  в  минулому  літаєш,
На  мене  дивишся,  як  ніби  на  чужу.

Я  знаю,  що  життєвий  шлях  маліє.
Та  я  прохаю  Бога,  не  бери!
Коли  барвінок  й  взимку    зеленіє,  
Нехай  цвіте  й  для  нас  у  ці  часи!  
 
Коли  ж  прийдеться  роз'єднати  руки,
То    душі  наші  разом,  на  віки!
Забудуться  оці  земнії  муки,
І  там  між  зір  ,яснітимемо  ми!
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2018
автор: горлиця