Скільки років пройшло, як зустрілися ми,
Потонув у очах, серце взяв в кайдани.
Закружляв у танку та навік полонив
І тернисту дорогу обом освітив.
Ти кохаєш мене, я тебе – ти мій рай!
І всю ніжність душі я віддам... Лиш тримай!
Бо так рідко буває у цьому житті -
Зберегти сонце-грай, теплоту почуттів.
Як з кришталю намисто, несемо любов,
І нові сподівання зустрінемо знов.
Бо це доля так щедро дала нам аванс
І із мріями в серці кружляємо вальс.
За терпіння, за муки, за біль і за час,
Що невпинно ішов і летів - та без нас.
Та ми встигли на потяг, що йшов до мети.
Це кохання на двох – лише я, лише ти.
Цей вірш я присвячую своєму чоловіку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2018
автор: Олеся Лісова