Зустрілася жіночка, що при надії,
Їй посмішку вишили пишні уста…
Чекає на неї важлива подія –
Родини дитини. І буде зростать
Синочок чи донечка, рідні та милі,
І теж посміхнуться до неї і нас.
Сьогодні від ноші вона притомилась,
Та в Бога на все є відведений час.
Пройшла вона мимо. І думка гайнула:
Хай буде в житті твоїм все, як і слід,
Щоб доля тебе і дитя не нагнула,
А посмішки ваші осяяли світ.
Хай вистачить сонця й тепла для малечі,
Великим, багатим постане наш рід,
Адже не одні знадобляться нам плечі,
Майбутнього щоби нам викохать плід.
Тій жіночці, котра була при надії,
Зраділа моя сивочола душа,
Адже й для землі це моєї подія,
Слов’янки лице каже: нам – не чужа.
Милуюсь її ледь округленим тілом,
І просяться-рвуться на волю слова:
«Народ мій жиє! Мій народ молодіє!
Й молюсь, щоб ця жінка була не вдова…»
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793420
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2018
автор: Ганна Верес