Просто іду від тебе, випускаю любов із ребер,
В скрині твого серця не залишаю жодної речі,
Яка б могла бути причиною повернення до тебе,
Яка б могла покликати мене удень чи у вечір.
Просто іду, не знаючи, куди занесуть мене ноги,
Може, це будуть галяви, де янголи садять квіти.
Може, це будуть озера, де топляться всі тривоги,
Може, це будуть гори, де буки й звуки трембіти.
Просто іду від тебе, що буде далі, не відаю.
Усі не відбуті зустрічі пакую у бандеролі,
Скупі інтернет-розмови й ті, що очима на віддалі –
Все поспішно відсилаю на ім'я нашої не любові.
Просто іду від тебе, рішуче, не оглядаюся.
Шрами на серці і в віршах нитимуть на непогоду.
Хтось казав, кохання три роки нічим не змивається.
Чотири вже скороі буде, як ллю я на нього воду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)