Вартує у дверях, чекає на смерть.
Дивись на годинник – дев’ятої чверть.
Крила згоріли, не може злетіть.
Згадай ті хвилини, коли могла жить.
Падає з втоми, кляне небуття,
Проклинає все суще за довге життя.
На небо погляне, вже сльози в очах,
На небі не рай – там безладдя і жах.
І смерть не приходить і біль не вщухає,
І відьми сміються і чорт підглядає.
Господь нас покинув – хвала Сатані!
– Всім це на радість, але не мені.
Падає в сон, душа помирає,
Чорт на сопілці прощальну зіграє.
А смерть не приходить, смерті нема,
На землі вже гармидер, розпуста і тьма.
Вічне життя – щастя чи кара?
Тепер по життю вона як примара…
Щоби не стати таким як вона,
Моліться ви богу й не пийте вина.
©Лерія Кот
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793279
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.05.2018
автор: Лерія Кіт