Поема-епіфанія
Христу, Господу Богу-Слову
з любов’ю присвячується
1
Чого ж упадуть
тут
і там?
не в долях лиш –
а й в небесах!
бо нема в них
любові
не залюблюють люд
у Христа!..
Любове, чом огненне Слово?
Таке огненне! –
що й не знав
й не знаю
що й люд не зна.
Ісусе, найсолодший
і огненний Раю!
Така вже недосяжна вишина!
й така, що я без неї
обмираю...
Витає – тільки Погляд, він
серця всім
напуває!
2
Витає Він
бо Дух літає
У слові з висоти
така вже глибина
є
що душу й дух
аж розділяє
і розрізняє
кості – від хрящів і шпіку.
Й усе – те слово знає!!
3
І що я знаю?
щось дитяче й не тягуче
засмага й опік
менш є,
ніж на воді, –
як ти зійшов
чи підняв Бог –
на кручі!
там Дух
м’який і
непалючий
та й хто? – він
не полюбить тут Христа?
нехай любов
в блаженство вироста
4
як слава Божа
в серці в нас
а слово Бога
йде – як вічність
в час
проте –
яке воно цілюще!
младе, квітуче!
і мимо нас
так протіка вже час
кого любов’ю й словом
вже я не обпікаю вас!
бо слово часу
ріжуче й пекуче,
бо є огненне,
але не те,
що
вічне через мене...
бо слово Господа
і Бога серця! –
воно не постаріє!!
Господь так вміє.
Один Господь так вміє!!
Приходить в серце
і воно світліє
й більш молоде
і час вже не біжить –
бреде
на оці і нікого
і ніде
любов моя
й любов твоя, хто у Христі –
любов – як вічний День!!
5
О День!!
а всесвіт – ніч.
І ще любов – це
Божа Мати йде!
І любов серця з серцем
й більш ніде
6
І вдячне серце!
вдячний – в серці!
І що кущі – мимобродящі –
я серцем вдячний!
Красо в мені,
від Божих ти хотінь!
Ще більш м’яких сердець –
й не видна стане тінь!
7
Так слово із любові родить Бог,
бо ми в Ім’я Христа –
удвох, утрьох,
всімох, удесятьох...
8
а очі що раніш в жони
моєї
такі були
що одним махом
із вій дивились
як із землі всієї,
нічиєї, –
засвіт стривоженая птаха!..
то ж і з очима не поробить
птаха
нічого!
але в зорі тепер своєї –
в любові! –
щасливі очі
в них нема вже страху
9
а це ви знаєте:
як протяг світу
віє
– Зачини двері!
Що ж. Бахне.
Зачинив зух. Зате –
є очі вже її,
святії
А що ви зможете
щоб задля неї дати?
хто – тихе полум’я
хто – час
духи крилаті,
вітрові солдати –
на то ж є Бог!!!
Огненне слово долетить
як Бог –
крилате...
24 – 28.04.2018, причастя
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793115
Рубрика: Поема
дата надходження 25.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович