Торкнись моєї руки,
Намалюй посмішку на обличчі.
Візьми фарби і змішай кольори.
Мені сьогодні знову не спиться.
Проведи пензлем по моїй щоці,
Зітри зморшки з кутиків очей.
По твоїй руці пробіг скарабей -
Священний символ давніх людей.
Промінчик заплутався в твоєму волоссі.
Ти кажеш: сонце.
Це все здалося,
Ти просто заснув на моєму плечі.
Так міцно затиснув ключі у руці.
Нереальне реально у цьому рядку,
Я тебе просто обійму.
Хоча ти за сотню кроків,
Добре, хоч не за мільярди років.
18.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/Fy0YQZ_IMDc[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2018
автор: Kukhta Bohdan